Робота з кращими адвокатами

Визначення місця проживання дитини

ФОРМА ЗВОРОТНЬОГО ЗВ’ЯЗКУ



Сімейним кодексом України передбачено право батьків, як в шлюбі, так і після його розірвання, визначати з ким із них буде проживати дитина.

Важливо відзначити, що дитині також надається право самостійно обирати з ким із батьків він бажає проживати. Дану можливість вона має по досягненню 14-річного віку. Але також Сімейний кодекс України визначає що, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків з урахуванням думки дитини, в той час як місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається тільки за згодою батьків.

Як правило, батьки домовляються в усному порядку, щодо місця проживання дитини. Дану домовленість можна затвердити підписанням нотаріально завіреного договору. Зазначений спосіб вирішення конфліктної ситуації може бути дієвий тільки в разі, якщо між батьками існує довіра і воля обох до виконання умов договору. В іншому випадку, це всього лише марна трата часу і грошей, яка в подальшому тягне за собою судові позови.

Згідно ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Зазначена стаття вказує на альтернативу, а не на послідовність дій. Це означає, що немає необхідності звертатися до органів опіки та піклування до Вашого звернення до суду.

При вирішенні спору, щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Дуже важливо те, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами або своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі в справі, дитина може бути передана комусь із них.

Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може прийняти рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає та передання її для опікування органу опіки та піклування.